@DenShtilierman: Москва буде палати доти, доки ...
@DenShtilierman
23 views
May 31, 2026
Advertisement
1
Москва буде палати доти, доки ціна цієї війни не стане для неї неоплатною. Це не популізм, це холодний розрахунок.
Є лише два сценарії, за яких ця війна реально закінчиться. Перший — повний розвал Росії як імперії, що буде нездатна далі загрожувати сусідам. Другий — повна і безумовна капітуляція. Третього не дано.
Усе інше, що нам пропонують під виглядом «миру» — це не закінчення війни, а пауза в ній. «Заморозка», «перемир'я», «компроміс по територіях», «нейтральний статус» — усе це Кремль використає рівно для одного: перевести дух, перезброїтись і вдарити знову. Уже сильніше, уже з урахуванням помилок, можливо — по Європі, щоб оточити Україну, розуміючи важкість війни з нами.
Так було завжди. Історія не залишає місця для ілюзій.
У 1783 році Росія підписала з Грузією Георгіївський трактат — договір про протекторат із гарантіями захисту грузинського царства. А коли у 1795 році на Грузію напала Персія, російські війська просто пішли, кинувши союзника напризволяще. Тбілісі був спалений вщент. Згодом Росія взагалі ліквідувала грузинську державність і анексувала царство. Гарантії безпеки на папері обернулись знищенням держави, яку ці гарантії мали захищати.
У 1918 році совєтська Росія підписала з УНР мирний договір, визнала незалежність України де-юре. Минуло кілька місяців — і та сама Росія знову зайшла зі зброєю. Договір був для них просто способом виграти час і перегрупуватись.
Чечня пройшла цей шлях ще наочніше. У 1996 році підписали Хасав'юртівські угоди — фактичне визнання поразки Росії, виведення військ, відкладений статус Ічкерії. Чеченці святкували перемогу. Минуло три роки — і Москва повернулась у Другу чеченську. Підсумок: зруйнований вщент Грозний, знищена незалежність, понад двадцять відсотків населення вбито. Хасав'юрт не зупинив війну. Він просто дав Росії час підготуватись до знищення супротивника.
Цей механізм незмінний століттями. Імперія, яка живе за рахунок поглинання сусідів, не зупиняється від підпису на папері. Вона зупиняється тільки тоді, коли фізично перестане існувати у таких рамках.
Тому ціль зрозуміла, і вона не змінюється від політичної кон'юнктури в чужих столицях. Не «прийнятні умови». Не «гідний мир». А знесилення Росії до стану, коли вона більше не зможе вести агресивні війни в принципі. Через її економіку, її армію, її здатність виробляти зброю і фінансувати фронт.
Кожен спалений НПЗ, кожна знищена нафтобаза, кожен уражений завод і термінал — це не помста і не символічний жест. Це методичне вибивання ресурсу, на якому тримається ця війна. Це й означає «зробити ціну неоплатною».
Ми не повинні домовлятись з імперією. Ми повинні зробити так, щоб вона більше не змогла бути імперією. Це єдина гарантія безпеки, яка реально працює.
Є лише два сценарії, за яких ця війна реально закінчиться. Перший — повний розвал Росії як імперії, що буде нездатна далі загрожувати сусідам. Другий — повна і безумовна капітуляція. Третього не дано.
Усе інше, що нам пропонують під виглядом «миру» — це не закінчення війни, а пауза в ній. «Заморозка», «перемир'я», «компроміс по територіях», «нейтральний статус» — усе це Кремль використає рівно для одного: перевести дух, перезброїтись і вдарити знову. Уже сильніше, уже з урахуванням помилок, можливо — по Європі, щоб оточити Україну, розуміючи важкість війни з нами.
Так було завжди. Історія не залишає місця для ілюзій.
У 1783 році Росія підписала з Грузією Георгіївський трактат — договір про протекторат із гарантіями захисту грузинського царства. А коли у 1795 році на Грузію напала Персія, російські війська просто пішли, кинувши союзника напризволяще. Тбілісі був спалений вщент. Згодом Росія взагалі ліквідувала грузинську державність і анексувала царство. Гарантії безпеки на папері обернулись знищенням держави, яку ці гарантії мали захищати.
У 1918 році совєтська Росія підписала з УНР мирний договір, визнала незалежність України де-юре. Минуло кілька місяців — і та сама Росія знову зайшла зі зброєю. Договір був для них просто способом виграти час і перегрупуватись.
Чечня пройшла цей шлях ще наочніше. У 1996 році підписали Хасав'юртівські угоди — фактичне визнання поразки Росії, виведення військ, відкладений статус Ічкерії. Чеченці святкували перемогу. Минуло три роки — і Москва повернулась у Другу чеченську. Підсумок: зруйнований вщент Грозний, знищена незалежність, понад двадцять відсотків населення вбито. Хасав'юрт не зупинив війну. Він просто дав Росії час підготуватись до знищення супротивника.
Цей механізм незмінний століттями. Імперія, яка живе за рахунок поглинання сусідів, не зупиняється від підпису на папері. Вона зупиняється тільки тоді, коли фізично перестане існувати у таких рамках.
Тому ціль зрозуміла, і вона не змінюється від політичної кон'юнктури в чужих столицях. Не «прийнятні умови». Не «гідний мир». А знесилення Росії до стану, коли вона більше не зможе вести агресивні війни в принципі. Через її економіку, її армію, її здатність виробляти зброю і фінансувати фронт.
Кожен спалений НПЗ, кожна знищена нафтобаза, кожен уражений завод і термінал — це не помста і не символічний жест. Це методичне вибивання ресурсу, на якому тримається ця війна. Це й означає «зробити ціну неоплатною».
Ми не повинні домовлятись з імперією. Ми повинні зробити так, щоб вона більше не змогла бути імперією. Це єдина гарантія безпеки, яка реально працює.
